Василіянський монастир будувався з метою виховання монахів василіян та українських дітей. Проект будинку розробив ужгородський архітектор Ернест Ковош. Первісно монастир, фасад якого виходив на вулицю, мав чотириповерхову центральну і триповерхові бічні частини, в яких знаходилися так звані висячі сади.
Це була найвища будівля Ужгорода до Першої світової війни. 1947 р. будівлю передано Ужгородському державному університету.
